Закон України № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення» — головний документ, який регулює роботу накопичувальних програм, недержавних пенсійних фондів (НПФ) та компаній зі страхування життя. Він визначає правила створення додаткових пенсійних накопичень і механізми захисту коштів учасників.
Стаття буде корисною тим, хто хоче зрозуміти, як працює система недержавного пенсійного забезпечення, які можливості вона дає та наскільки захищені накопичення учасників.
Що ви дізнаєтеся з цієї статті:
- як працює Закон №1057 та чому він з’явився
- чим відрізняються НПФ і компанії зі страхування життя
- як захищаються накопичення та хто контролює систему
- які податкові пільги передбачені законодавством
Коротко про Закон №1057
Закон №1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення» регулює добровільні пенсійні накопичення в Україні. Він визначає правила роботи недержавних пенсійних фондів, страхових компаній зі страхування життя та банківських пенсійних депозитних рахунків. Також закон визначає, як захищаються накопичення учасників, хто контролює роботу фінансових установ і за якими правилами здійснюються майбутні пенсійні виплати.
Офіційний текст Закону розміщений на сайті Верховної Ради України. Там варто перевіряти чинну редакцію документа з усіма змінами.
Дата прийняття: 09.07.2003
Номер закону: 1057-IV
Статус: чинний з 01.01.2004
Сфера дії:
- недержавні пенсійні фонди (НПФ)
- страхування життя
- пенсійні депозитні рахунки
Чому виникла потреба в накопичувальній пенсії
У Радянському Союзі діяла солідарна пенсійна система: працюючі громадяни сплачували внески, за рахунок яких фінансувалися пенсії нинішніх пенсіонерів. Після розпаду СРСР підтримувати таку модель стало дедалі складніше.
У 1990-х роках Україна пережила гіперінфляцію та економічний спад, зростання тіньової зайнятості, масову трудову міграцію та старіння населення. Кількість пенсіонерів збільшувалася, а число людей, які офіційно сплачували внески, зменшувалося. Хронічний дефіцит Пенсійного фонду став реальністю, а не прогнозом.
За таких умов дедалі більшого значення набувало питання додаткових джерел доходу після виходу на пенсію. Досвід багатьох країн показував, що державна пенсія часто є лише одним із елементів пенсійного забезпечення, а важливу роль відіграють власні накопичення, корпоративні пенсійні програми, недержавні пенсійні фонди та страхування життя.
У багатьох країнах такі механізми існували й розвивалися десятиліттями. В Україні також поступово формувалася законодавча база для розвитку недержавного пенсійного забезпечення.
Що було до Закону №1057
Накопичувальне страхування життя в Україні не з’явилося разом із цим законом.
Ще до 2004 року страхові компанії укладали договори довгострокового страхування життя. Їхня діяльність регулювалася тільки Законом «Про страхування» та іншими нормативними актами. Частина людей оформлювала накопичувальні договори, коли сучасна система недержавного пенсійного забезпечення ще не була сформована.
Однак тоді ще не було єдиного закону, який комплексно регулював би недержавні пенсійні фонди, пенсійні депозитні рахунки та участь страхових компаній у формуванні пенсійних накопичень.
Головне значення Закону №1057 не в тому, що він щось створив із нуля. Накопичувальне страхування життя та інші механізми добровільних накопичень існували й раніше. Закон уперше об’єднав їх у єдину законодавчу систему, впорядкував правила роботи та визначив роль усіх учасників системи.
Я почала працювати в накопичувальному страхуванні ще до ухвалення Закону №1057, тому добре пам’ятаю той період. Перший із моїх власних договорів був укладений у 2000 році, ще до появи цього закону.
Тому зміни, про які йтиметься далі, я спостерігала не лише як фахівець, а й як клієнт. За ці роки я укладала договори різних програм і строків, частина з яких діє й сьогодні.
Більше на тему: Декілька із моїх власних договорів
За понад два десятиліття система стала значно більш структурованою, а механізми захисту учасників отримали чітке законодавче підґрунтя.
Три рівні пенсійної системи України
Ухвалення Закону №1057 стало частиною пенсійної реформи початку 2000-х років. Тоді в Україні почала формуватися сучасна трирівнева пенсійна система.
Перший рівень — державна солідарна система, з якої виплачуються пенсії більшості нинішніх пенсіонерів.
Другий рівень — обов’язкова накопичувальна система. Її запуск обговорюється вже багато років, але повноцінно вона поки що не запрацювала. Тому сьогодні основою додаткових пенсійних накопичень залишається третій рівень.
Третій рівень — добровільне недержавне пенсійне забезпечення, яке регулюється Законом №1057.
Сьогодні українці можуть розраховувати на два реальні джерела майбутньої пенсії: державну виплату та власні добровільні накопичення.
До третього рівня належать недержавні пенсійні фонди (НПФ), страхові компанії зі страхування життя та банківські пенсійні депозитні рахунки. Ці інструменти дозволяють людині самостійно формувати додатковий пенсійний капітал.
Більше на тему: Сучасна пенсійна система в Україні: державна та недержавна пенсія
НПФ і компанії зі страхування життя: у чому різниця
Обидва інструменти входять до системи недержавного пенсійного забезпечення, але працюють по-різному.
Недержавний пенсійний фонд об’єднує внески багатьох учасників та інвестує їх через професійних керуючих активами. Кошти обліковуються на індивідуальному рахунку і в майбутньому виплачуються в порядку, передбаченому законом та умовами фонду.
Страхова компанія зі страхування життя укладає договір безпосередньо з клієнтом, і цей договір поєднує накопичення коштів зі страховим захистом.
Важливо не плутати компанії зі страхування життя з іншими страховими компаніями. Хоча всі вони належать до страхового ринку, їхня діяльність відрізняється. Наприклад, компанія, яка страхує автомобілі, майно або відповідальність, не має права здійснювати недержавне пенсійне забезпечення та формувати довгострокові пенсійні накопичення громадян. Такі повноваження мають лише компанії зі страхування життя, діяльність яких регулюється окремими вимогами законодавства.
Більше на тему: Ризиковий поліс і страхування життя: ключові відмінності
Однією з важливих особливостей компаній зі страхування життя є право самостійно здійснювати довічні пенсійні виплати. Недержавні пенсійні фонди (НПФ) таких виплат не здійснюють — вони виплачують накопичені кошти протягом визначеного строку або одноразово у випадках, передбачених законом. Водночас за рахунок коштів, накопичених у НПФ, учасник може укласти договір страхування довічної пенсії зі страховою компанією життя відповідно до законодавства.
У договорах страхування життя можна заздалегідь призначити конкретного вигодонабувача, який отримає страхову виплату у випадках, передбачених договором. У системі НПФ передача пенсійних коштів після смерті учасника здійснюється відповідно до законодавства про недержавне пенсійне забезпечення та спадкування, що передбачає оформлення спадкових прав відповідно до законодавства України.
Який варіант обрати залежить від фінансових цілей людини, строку накопичення та того, який формат виплат для неї є більш зручним.
Оскільки понад 20 років я працюю у сфері страхування життя та пенсійного планування, деяким питанням цього напряму в статті приділено більше уваги.
Більше на тему: Страхування життя та недержавна пенсія
Як захищаються накопичення та хто контролює систему
Одне з найчастіших запитань перед початком накопичень: що буде з моїми грошима через 10, 20 або 30 років? Це цілком логічне питання — йдеться про кошти, які формуються роками.
Тому Закон №1057 передбачає кілька механізмів захисту пенсійних активів.
Відокремлення активів
Пенсійні активи обліковуються окремо від майна компанії. Кошти клієнтів не є власним капіталом страховика чи фонду — вони мають окремий статус і підлягають спеціальному обліку.
На такі активи не можна накладати арешт через борги компанії, звертати стягнення за її зобов’язаннями або використовувати їх для погашення сторонніх боргів.
Практично це означає: фінансові проблеми самої компанії не повинні вплинути на збереження коштів її клієнтів. Це один із базових принципів захисту учасників системи.
Обмеження щодо інвестування
Закон визначає, у які активи можна вкладати пенсійні кошти. До дозволених інструментів належать державні облігації (цінні папери, за якими держава бере гроші в борг і зобов’язується повернути їх із доходом), банківські депозити та окремі види цінних паперів. Надто ризиковані або спекулятивні операції заборонені.
Для компаній зі страхування життя також діють вимоги до формування резервів, нормативів платоспроможності та структури інвестиційного портфеля. Усе це — додаткові рівні захисту для клієнта.
Хто контролює систему недержавного пенсійного забезпечення
Система недержавного пенсійного забезпечення не працює сама по собі. За її учасниками здійснюється державний нагляд, а для різних фінансових установ діють окремі правила контролю.
За страховими компаніями, зокрема компаніями зі страхування життя, наглядає Національний банк України. Він контролює платоспроможність страховиків, виконання нормативів, формування резервів, подання звітності та дотримання вимог законодавства.
Діяльність недержавних пенсійних фондів (НПФ), їхніх адміністраторів і компаній з управління активами контролює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Вона встановлює вимоги до звітності, структури активів, порядку інвестування та роботи професійних учасників ринку.
Окремий рівень контролю забезпечують регулярна фінансова та регуляторна звітність, незалежний аудит, облік пенсійних активів і розкриття інформації. Фінансові установи зобов’язані подавати таку звітність регуляторам у встановлені строки, а за порушення вимог можуть застосовуватися заходи впливу.
Які ризики все ж залишаються
Навіть найнадійніші фінансові інструменти не гарантують повної відсутності ризиків. Завжди залишаються інфляційні, економічні та інвестиційні ризики, які можуть впливати на результат.
Закон №1057 не скасовує ці ризики, але допомагає їх обмежити через систему контролю, відокремлення активів і державний нагляд. Результат накопичення залежить від строку програми, регулярності внесків, економічної ситуації та рівня інфляції. Тому накопичення — це довгострокова стратегія, а не спосіб швидко отримати прибуток.
Читайте також: Надійність, яку можна виміряти: що таке коефіцієнт Solvability та як обрати страхового партнера в Україні
Яку роль виконують компанії зі страхування життя
Компанії зі страхування життя є повноправними учасниками системи недержавного пенсійного забезпечення. І це не випадково.
Пенсійні накопичення є довгостроковим фінансовим зобов’язанням. Людина може сплачувати внески 20–30 років, а потім ще багато років отримувати виплати. Для цього потрібні компанії, які вміють працювати з довгостроковими зобов’язаннями, розраховувати ризики та тривалість життя клієнтів, формувати фінансові резерви і забезпечувати стабільні виплати протягом десятиліть. Тому вони мають особливе місце в системі недержавного пенсійного забезпечення.
Є поширене уявлення, що страхування життя — це лише захист від ризиків. Насправді в системі недержавного пенсійного забезпечення такі компанії виконують ширшу функцію: вони можуть не лише допомагати накопичувати кошти, а й здійснювати довічні пенсійні виплати.
Що таке пенсійний ануїтет
Одна з ключових особливостей страхових компаній зі страхування життя — можливість здійснювати довічні пенсійні виплати. У законодавстві такий механізм називається пенсійним ануїтетом.
Після завершення накопичувального етапу людина може передати сформований капітал страховій компанії, яка бере на себе зобов’язання здійснювати регулярні виплати до кінця її життя. Навіть якщо людина проживе значно довше за середньостатистичний прогноз, виплати тривають. Це допомагає уникнути ситуації, коли власні накопичення закінчуються ще за життя людини.
Закон №1057 прямо передбачає, що довічні пенсійні виплати можуть здійснювати лише страхові компанії зі страхування життя. Недержавні пенсійні фонди зазвичай виплачують накопичення протягом визначеного строку — наприклад, 10, 15 або 20 років.
Для організації довічних виплат потрібні значні фінансові резерви, спеціальні актуарні розрахунки (прогнози тривалості життя та майбутніх виплат) і постійний контроль платоспроможності. Саме тому здійснювати довічні пенсійні виплати можуть лише компанії зі страхування життя.
Як працює накопичувальне страхування життя
Накопичувальне страхування життя поєднує дві функції: формування капіталу та страховий захист.
Поки людина сплачує внески, частина коштів спрямовується на накопичення, а частина — на страхове покриття. Залежно від програми договір може включати накопичення коштів, страховий захист у разі смерті, захист від інвалідності, виплати у разі нещасного випадку або покриття окремих критичних захворювань.
Окремою перевагою є можливість заздалегідь визначити, хто отримає виплату у разі смерті застрахованої особи. Таку людину називають вигодонабувачем. Це може бути чоловік або дружина, діти, батьки чи будь-яка інша особа, зазначена в договорі. За потреби вигодонабувача можна змінити протягом дії договору, якщо це передбачено умовами програми.
Для сім’ї це суттєво: гроші не «зникають» у страховій компанії, а виплачуються тому, кого визначив клієнт. У багатьох випадках така виплата здійснюється простіше та швидше, ніж стандартна процедура спадкування.
Поєднання накопичувальної та страхової складових відрізняє такі програми від звичайних депозитів.
Як працюють програми з валютною прив’язкою
Частина програм накопичувального страхування життя працює у гривні, частина прив’язана до іноземної валюти — найчастіше до долара США.
Варто врахувати, що валютна прив’язка не означає, що внески обов’язково сплачуються в іноземній валюті. Для резидентів України страхові платежі та виплати зазвичай здійснюються у гривні, але сума зобов’язань може розраховуватися з урахуванням курсу валюти, визначеного умовами договору.
Гривневі програми, як правило, передбачають вищу прогнозовану дохідність, ніж програми з валютною прив’язкою. Натомість договори з доларовою прив’язкою частіше обирають ті, хто хоче захистити довгострокові накопичення від девальвації.
Для договорів на 10, 20 або більше років це може мати велике значення. Наприклад, коли я починала працювати у сфері пенсійного планування на початку 2000-х років, офіційний курс долара становив близько 5 гривень. Сьогодні він більш ніж у вісім разів вищий. Саме тому багато людей розглядають валютну прив’язку як один зі способів зменшити вплив девальвації на довгострокові накопичення.
При цьому валютна прив’язка не є універсальною гарантією вигоди. Умови програм, порядок розрахунку внесків, виплат і застосування валютного курсу відрізняються залежно від страхової компанії та чинного законодавства. Тому перед укладенням договору варто уважно перевірити: у якій валюті визначені зобов’язання, як сплачуються внески та за яким принципом розраховуються майбутні виплати.
Які податкові пільги передбачені законодавством
Один зі способів, яким держава заохочує довгострокові накопичення, — це податкові стимули.
Для учасників програм недержавного пенсійного забезпечення та накопичувального страхування життя законодавство передбачає можливість отримання податкової знижки. Це дозволяє повернути частину раніше сплаченого податку на доходи фізичних осіб. Крім того, для окремих видів пенсійних виплат можуть діяти спеціальні правила оподаткування.
На практиці чимало власників договорів не знають про цю можливість і роками не користуються своїм правом. Конкретні умови залежать від чинного податкового законодавства — перед ухваленням рішення варто уточнити актуальні правила або проконсультуватися з фахівцем.
Чи можна забрати гроші раніше завершення договору
Так, у більшості випадків договір накопичувального страхування життя можна припинити достроково. У такому разі страхова компанія виплачує викупну суму — саме так у законодавстві та договорах страхування називається сума, на яку клієнт має право при достроковому припиненні договору.
Дострокове розірвання зазвичай менш вигідне, ніж виконання договору до кінця. Особливо це стосується перших років дії договору, коли частина внесків спрямовується не лише на накопичення, а й на страховий захист та формування необхідних резервів.
Накопичувальні програми розраховані насамперед на довгострокове планування. Найкращий результат зазвичай отримують ті, хто дотримується умов договору до завершення. Після закінчення програми людина може отримати накопичену суму одноразово або обрати формат регулярних пенсійних виплат — у деяких випадках з оформленням довічної пенсії.
Як змінювався Закон №1057
З моменту ухвалення у 2003 році Закон №1057 неодноразово доповнювався та вдосконалювався. З розвитком ринку держава поступово посилювала вимоги до надійності, звітності та прозорості роботи установ, які працюють із довгостроковими накопиченнями громадян.
Після світової фінансової кризи 2008 року контроль за фінансовими установами став жорсткішим, а вимоги до управління ризиками — вищими.
Помітною реформою став так званий «спліт» 2020 року, коли було реорганізовано систему державного нагляду за фінансовими установами. Повноваження Нацкомфінпослуг були розподілені між Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Після цього НБУ почав запроваджувати нові стандарти прозорості, звітності та платоспроможності учасників ринку.
Останніми роками більшість змін пов’язані з гармонізацією українського законодавства з вимогами ЄС щодо звітності, корпоративного управління, захисту прав клієнтів, формування резервів і контролю ризиків.
У результаті система недержавного пенсійного забезпечення сьогодні працює в більш регульованому та прозорому середовищі, ніж на початку 2000-х років.
Чому важливо починати накопичення раніше
Накопичувальні програми найкраще працюють на довгій дистанції, зазвичай від десяти років і більше. Тоді починає відчутно працювати ефект складного відсотка: дохід нараховується не лише на внесені кошти, а й на дохід, отриманий раніше.
Простий приклад: людина накопичила 100 000 гривень і за рік отримала 5 000 гривень доходу. Наступного року дохід нараховуватиметься вже на 105 000 гривень. З кожним роком цей ефект стає помітнішим.
Для тих, хто починає у 25–35 років, навіть відносно невеликі регулярні внески можуть поступово сформувати значний капітал. За пізнішого старту для досягнення такого самого результату доведеться відкладати значно більше.
Тому одна з головних переваг раннього початку — не лише більший майбутній капітал, а й можливість розподілити фінансове навантаження на довший час.
Більше на тему: Чому відкладати на пенсію — це не розкіш, а необхідність
Поширені запитання
«Чи є недержавна пенсія фінансовою пірамідою?»
Ні. Механізм роботи принципово відрізняється. У фінансових пірамідах виплати одним учасникам здійснюються за рахунок коштів інших. У системі недержавного пенсійного забезпечення кожен учасник має власні накопичення, які обліковуються окремо та інвестуються відповідно до вимог законодавства. Це зрозуміле побоювання для людей, які пам’ятають шахрайські схеми минулих років, — але модель роботи тут принципово інша.
«Хто контролює систему?»
Діяльність учасників контролюється державними регуляторами. Вони перевіряють звітність, структуру активів, резерви та дотримання вимог законодавства. Для різних учасників ринку передбачені окремі механізми нагляду.
«Що буде з накопиченнями у разі банкрутства компанії?»
Закон №1057 передбачає механізми захисту: кошти обліковуються окремо від власного майна фінансових установ і не можуть бути використані для покриття їхніх боргів. Питання захисту активів — один із ключових елементів системи.
«Що буде з накопиченнями у разі смерті застрахованої особи?»
У договорах накопичувального страхування життя клієнт заздалегідь визначає вигодонабувача — особу, яка отримає страхову виплату у разі його смерті. Це може бути чоловік або дружина, діти, батьки чи інша особа, зазначена в договорі. Конкретний порядок виплати залежить від умов договору та вимог законодавства.
«Чи потрібен високий дохід для накопичення пенсії?»
Ні. Поширена помилка полягає в тому, що накопичення мають сенс лише за великих внесків.
За роки роботи я бачила багато клієнтів, які починали з комфортних для себе сум. Життєві обставини можуть змінюватися: в окремі роки людина має більше фінансових можливостей, в інші — менше. Водночас навіть невеликі регулярні накопичення часто виявляються кориснішими, ніж постійне відкладання рішення «на потім».
Досить поширеною є ситуація, коли з часом люди оформлюють додаткові договори. Наприклад, спочатку договір укладається для себе, пізніше — для чоловіка або дружини, а після народження дитини ще й на її користь. У результаті в однієї родини може бути кілька договорів із різними строками та датами завершення, що дозволяє більш гнучко планувати майбутні накопичення.
Практика показує, що в майбутньому навіть відносно невеликі власні накопичення можуть стати важливою фінансовою підтримкою. Тому для багатьох людей краще розпочати формування капіталу з посильної суми, ніж роками чекати ідеального моменту.
Більше на тему: Недержавна пенсія в Україні: як почати з 2 000 грн на місяць
«Що буде, якщо я тимчасово припиню сплачувати внески?»
У більшості випадків це не означає автоматичну втрату всіх накопичень.
У довгостроковому страхуванні життя можуть виникати різні життєві обставини: зміна роботи, народження дитини, великі витрати або тимчасове зниження доходів. Саме тому багато програм передбачають механізми, які дозволяють зберегти договір навіть у разі перерви у сплаті внесків.
Конкретні умови залежать від страхової компанії, виду програми та строку дії договору. Тому перед укладенням договору варто уточнити, які можливості передбачені у разі тимчасового припинення платежів.
З власної практики можу сказати, що люди не завжди сплачують внески ідеально за графіком протягом 10–20 років. Проте навіть у таких ситуаціях накопичення не обов’язково втрачаються. Важливо заздалегідь розуміти умови договору та підтримувати зв’язок зі своєю страховою компанією.
«Чи не зарано думати про пенсію?»
Навпаки. Час — один із головних факторів успішного формування капіталу. Ті, хто починає раніше, можуть досягти тієї самої фінансової мети з меншими регулярними внесками, ніж ті, хто відклав це рішення на багато років.
На що звернути увагу перед укладенням договору
Перш ніж підписувати договір накопичувального страхування або долучатися до іншої програми недержавного пенсійного забезпечення, варто перевірити наявність ліцензії, уважно вивчити умови договору, з’ясувати порядок і строки виплат, уточнити умови спадкування, оцінити фінансову стійкість компанії та розібратися з правилами дострокового припинення програми.
Хороший договір — це не той, який просто підписали, а той, умови якого людина дійсно розуміє. Тому перед оформленням програми варто поставити всі запитання, які вас хвилюють.
Якщо ви розглядаєте програми накопичувального страхування життя в межах системи недержавного пенсійного забезпечення та хочете отримати професійне роз’яснення умов договору, я із задоволенням допоможу розібратися в усіх нюансах, відповім на ваші запитання та поділюся своїм практичним досвідом роботи з такими програмами.
Підсумок
Коли Закон №1057 ухвалювали у 2003 році, його мета була доволі простою: дати людям можливість самостійно формувати додатковий пенсійний капітал поряд із державною пенсією.
Минуло понад двадцять років, але ця ідея не втратила актуальності. Україна, як і більшість європейських країн, стикається зі старінням населення та зростанням навантаження на державну пенсійну систему. У таких умовах особисті накопичення поступово стають не розкішшю, а одним із елементів розумного фінансового планування.
Недержавні пенсійні фонди, компанії зі страхування життя та банківські пенсійні рахунки працюють по-різному, але мають спільну мету: допомогти людині створити додаткове джерело доходу в майбутньому.
Користуватися цими інструментами чи ні — особистий вибір кожного. Але ухвалювати таке рішення варто на основі фактів, а не побоювань.
Для цього й був створений Закон №1057.